«Остання сторінка Життя»

назву її так...

" Ми просто стояли на Інститутській, нікого не чіпаючи і тут пролунав вистріл! -я повернувся, а Саша вже лежав(…куля попала йому в серце, але він ще був живий… 

До нас швидко підбігли медики і ми разом, відтягнувши Сашка в сторону, його оглянули — нажаль вердикт був беззворотній — медики сказали, що шансів вижити немає і вони вже нічого не можуть вдіяти — адже куля потрапила прямо в серце(((… Саша ще це чув — це були останні секунди його життя…

І знаєте що найстрашніше в цей час було!? — Це його останні слова, які Я памятатиму усе своє життя!!!

Сашко сказав: Якби ж ти знав як хочеться жити!!!!!….як хочеться жити….і все…після цих слів він закрив очі… назавжди закрив...

Я плакав…ні!- я не плакав, я ридав…"

  Україна не Росія! І не одна в нас ментальність і з різного ми зроблені тіста! Бо, ми, Українці, готові боротися за свою державу, незалежність, демократію! Коли нам забороняють виходити на мітинги — ми виходимо, забороняють одягати каски — ми одягаємо! Ми готові заплатити і платимо своїм життям задля майбутнього своєї батьківщини! Нас не зламати! Нас не подолати! І це лише початок! Я пишаюся тим, що я Українка і пишаюся своїм народом! Слава УКРАЇНІ!